У Парижі набуває поширення терапія зі скороченим числом препараті
Такі результати дослідження були представлені доктором Луїсом Сагаон-Тессьє на 19-й Європейській конференції з питань ВІЛ/СНІДу (EACS 2023), яка відбулася у Варшаві (Польща) на минулому тижні.
Стратегії скорочення кількості препаратів мають на меті зменшення впливу антиретровірусних препаратів. Схеми, що містять два препарати, а саме долутегравір з ламівудином(Dovato) або долутегравір з рилпівірином (Juluca), виявилися настільки ж ефективними у пригніченні вірусного навантаження, як і схеми, що містять три препарати.
Також були досліджені схеми переривчастого прийому, а саме: чотири дні поспіль з трьома днями перерви. Дослідження QUATUOR, проведене у Франції, показало, що схема переривчастого прийому забезпечує як пригнічення вірусу, так і безперервність лікування, але при цьому протягом двох років частота вірусологічної невдачі виявилася дещо вищою. Однак інше дослідження, проведене у Франції та представлене на конференції EACS 2023 минулого тижня, засвідчило, що схема "чотири дні поспіль з трьома днями перерви" з прийомом двох препаратів призводила до вищої частоти вірусологічної невдачі та резистентності до лікарських засобів.
Щоб оцінити вплив застосування цих стратегій, їхній вплив на пригнічення вірусу та фінансові витрати на антиретровірусну терапію, дослідники спостерігали за 2288 людьми з ВІЛ, які в 2015 році перебували на лікуванні в лікарні Пітьє-Сальпетрієр у Парижі. На початку дослідження 78% отримували лікування трьома препаратами та 22% - лікування двома препаратами.
З-поміж тих, хто приймав щоденне лікування трьома препаратами 2015 році, 23% перейшли на щоденне або переривчасте лікування двома препаратами до 2022 року, а 19% перейшли на переривчасте лікування трьома препаратами.
З-поміж тих, хто приймав щоденне лікування двома препаратами у 2015 році, 60% залишилися на ньому, 19% перейшли на переривчасте лікування двома препаратами та 24% перейшли на лікування трьома препаратами.
До 2022 року половина всіх пацієнтів, що брали участь у дослідженні, приймали терапію зі скороченим числом лікарських засобів. Частка людей, які мали невизначуване вірусне навантаження, при цьому не змінилася.
В цілому, стратегії лікування зі скороченим числом препаратів дозволили знизити витрати на ліки на 29%, а стратегії лікування періодичного прийому - на 58%. Однак слід зазначити, що вартість усіх стратегій лікування знизилася з 2015 до 2022 рр. частково через збільшення доступності генериків тих препаратів, які зазвичай призначаються.
Збільшення випадків переходу на інші схеми лікування серед ВІЛ-інфікованих у Лондоні
Дослідницька група зібрала медичні дані, що стосуються 10 905 людей з ВІЛ, які отримують допомогу у чотирьох клініках у Лондоні (Англія), які змінили свої схеми лікування в період з серпня 2021 року по січень 2022 року. За цей період було змінено 984 схеми лікування, тобто частота переходу за рік становила 18%.
Як і десять років тому, основною причиною зміни лікування була непереносимість ліків; на неї припадає 37% всіх переходів.
Дослідники також розрахували частоту зміни препаратів, зумовлену їхньою токсичністю, для кожного препарату, і це засвідчило значні відмінності між препаратами. Ефавіренц, присутній в комбінації Atripla, був причиною одної четвертої з усіх випадків переходу, пов'язаних з непереносимістю. Тенофовір дизопроксил (ТДФ), який присутній у декількох схемах однотаблеточного лікування, був причиною 23% випадків переходу, ймовірно, через наявність альтернативного складу тенофовіру алафенаміду (ТАФ). Долутегравір у складі комбінацій Triumeq, Juluca та Dovato був третім за частотою препаратом, який спричинив перехід на іншу схему внаслідок непереносимості (13%).
паратами, на яку у цій когорті припадало 33% всіх випадків переходу. Це у вісім разів більше, ніж десять років тому. Така картина може відображати старіння багатьох людей з ВІЛ, а це означає, що дедалі більше людей переходять на лікування інших хронічних захворювань.
Третьою найпоширенішою причиною, на яку припадало 17% випадків переходу, було спрощення терапії. Найпоширенішим спрощенням був перехід зі схеми з трьома препаратами (Triumeq) на схему з двома препаратами (Dovato).
Зростання переходу на іншу схему лікування може пояснюватися швидким збільшенням появи різних варіантів на ринку ліків від ВІЛ, що відбулося за останнє десятиліття. Частіші зміни схем лікування не обов'язково є причиною для занепокоєння; навпаки, вони можуть відображати наявність кращих варіантів та готовність лікарів та людей з ВІЛ випробовувати різні схеми з метою мінімізувати побічні ефекти та взаємодії лікарських засобів.
Попередні результати дослідження показують, що долутегравір може призводити до збільшення випадків згортання крові, що збільшує ризик інсульту та серцевого нападу
Це були експерименти, проведені у лабораторних умовах, і тому ще необхідно дослідити клінічні показники у людей, які живуть з ВІЛ. Тромбоцити відповідають за згортання крові, коли вони активуються різними стимулами, як-от пошкодження тканин. Однак гіперактивація може призвести до зайвого згортання крові, що збільшує ризик інсульту, інфаркту та інших серйозних проблем зі здоров'ям.
Ренос Кенійопуллос та його колеги з Імператорського коледжу Лондона виділили тромбоцити зі зразків крові, взятої у донорів без ВІЛ. Вони змішували тромбоцити з речовинами, виявленими в організмі, які, як відомо, викликають агрегацію тромбоцитів (згортання), а потім додавали долутегравір або біктегравір (аналогічний препарат, присутній у схемі Biktarvy). Кількість доданого препарату відображала звичайні концентрації в крові, які спостерігалися у людей з ВІЛ. На певному етапі вони також додали препарати, з якими у схемах зазвичай поєднується долутегравір та біктегравір, що дало можливість визначити, чи мають вони додатковий ефект.
У порівнянні з рівнем тромбоцитів, які піддавалися дії однієї з природних речовин, що викликають згортання крові, рівень згортання крові, що спостерігався у присутності долутегравіру, виявився у 3,6 рази вищим. В ході ще одного експерименту з іншим природним фактором згортання долутегравір призвів до подвоєння згортальної активності. При додаванні інших препаратів, які зазвичай супроводжують долутегравір у різних комбінаціях, це не змінило спостережуваних ефектів.
Видається, що біктегравір дещо підвищує згортальну активність тромбоцитів, але такий ефект був дуже незначним.
Зазначені висновки ґрунтуються на лабораторних дослідженнях, які не здатні докладно відобразити те, що може відбуватися в організмі. Усвідомлюючи це основне обмеження, Ренос Кенійопуллос повідомив на конференції, що його команда працює над подальшими дослідженнями, в ході яких вони перевірять рівень активації тромбоцитів у людей, які приймають схеми лікування на основі долутегравіру.
Дослідження, проведене в Італії, показало, що ІМТ є достатнім для прогнозування діабету або метаболічного синдрому
ІМТ (вага в кілограмах, поділена на квадрат висоти в метрах) можна використовувати для прогнозування ризику розвитку діабету або метаболічного синдрому (будь-які три з-поміж дисліпідемії, підвищеного рівня глюкози, високого кров'яного тиску або ожиріння). Однак ІМТ не відображає розподіл жиру або ступінь, до якого м'язи сприяють збільшенню маси тіла. Вісцеральний жир, який накопичується навколо органів, відіграє набагато більшу роль у розвитку серцевих захворювань, ніж підшкірний жир, що знаходиться під шкірою.
Етнічні відмінності в розподілі жиру в організмі та м'язової маси також сприяють відмінностям в рівнях ІМТ, при яких збільшуються ризики діабету або серцево-судинних захворювань. Нещодавнє дослідження у Великобританії показало, що люди південноазіатського походження з ІМТ 23 мали такий самий ризик діабету, як і білі люди з ІМТ 30.
Однак склад організму можна оцінити лише за допомогою сканування DEXA або МРТ, і ці дослідження недоступні в закладах первинної медичної допомоги або у багатьох ВІЛ-клініках. Доктор Йована Міліч та її колеги з Клініки метаболізму ВІЛ-інфекції при Університеті Модени (Італія) хотіли з'ясувати, чи зміни в складі організму, визначені за допомогою DEXA, дозволяють краще прогнозувати розвиток діабету або метаболічного синдрому у людей з ВІЛ, ніж це робить ІМТ .
У дослідженні взяли участь 1895 учасників (з них 70% - чоловіки), яких спостерігали в середньому протягом 5,8 років; у цей час вони пройшли в середньому п'ять сканувань DEXA.
Під час спостереження у 219 осіб розвинувся діабет (частота - 1,5 на 100 людино-років), у 377 розвинувся метаболічний синдром (3,7 на 100 людино-років) і у 417 розвинувся комбінований результат діабету або метаболічного синдрому (4,1 на 100 людино-років).
Зміни в ІМТ, жировій тканині тулуба, м'язовій масі тіла, мінеральній щільності поперекової кістки та у вісцеральному жирі — кожен із цих показників дозволив передбачити розвиток комбінованого результату.
Дослідники виявили, що, хоча зміни вісцерального жиру та м'язової маси тіла дозволили прогнозувати комбінований результат найкраще, зміни в ІМТ також дозволяли робити такий прогноз. Вони дійшли висновку, що якщо немає можливості здійснити сканування DEXA, то ІМТ та зміни в ІМТ можуть дозволити надійно визначити ризик розвитку діабету та метаболічного синдрому.
Однак, оскільки у дослідженні не повідомляється про етнічну приналежність учасників та не було проаналізовано зміни у вазі та складі організму відповідно до етнічної приналежності, залишається незрозумілим, чи ці результати можна застосувати до будь-яких умов.
Ukrainian translation by 100% Life.