COVID-19 підвищує ризик серцево-судинних захворювань у людей з ВІЛ
Такі висновки були представлені на 19-й Європейській конференції з питань ВІЛ/СНІДу (EACS 2023), що проходить цього тижня у Варшаві (Польща).
Кілька великих досліджень, здійснених серед популяції, свідчать, що люди з діагнозом COVID-19 мають вищий у порівнянні з рештою населення ризик виникнення серйозного серцево-судинного захворювання, як-от серцевий напад. Утім, ризик нових серцево-судинних захворювань у людей з ВІЛ після діагностики COVID-19 раніше не вивчався.
Доктор Ракель Мартін Ігуасель та його колеги взяли дані людей з діагнозом COVID-19 в когортній базі даних PISCIS HIV в період з березня 2020 року по липень 2022 року, а людей, що зазнали серцево-судинних захворювань, — в базі даних PADRIS, де збираються дані про надання медичних послуг в іспанській провінції Каталонія.
Аналіз дозволив виявити 4199 осіб з ВІЛ, які мали COVID-19, та 14 004 осіб, що не мали COVID-19. Досліджувана популяція складалася переважно з чоловіків (82%) з медіанним віком 45 років у групі "COVID" та 48 у групі "без COVID". Приблизно 3% мали кількість CD4 нижче 200 (фактор ризику виникнення тяжких наслідків COVID-19).
Серед тих, у кого було діагностовано COVID-19, 7% були госпіталізовані, а 25 особам була потрібна інтенсивна терапія.
Протягом середнього періоду спостереження, що становив 243 дні, у 211 осіб з діагнозом COVID-19 та у 621 без COVID-19 спостерігалися серцево-судинні захворювання, частота яких становила, відповідно, 70,2 та 56,8 на 1000 людино-років.
У багатофакторному аналізі, який був скоригований за демографічними факторами, фактори, пов'язані з ВІЛ, COVID-19, та супутні захворювання, пов'язані з COVID-19, діагноз COVID асоціювалися зі збільшенням на 35% ступеню ризику будь-якого серцево-судинного захворювання.
Різниця у ступеню ризику була стосувалася трьох категоріях серцево-судинних проблем: тромбоз (розлади, викликані тромбами), серцева недостатність (нездатність серця перекачувати достатню кількість крові) та інші серцеві розлади, включаючи аневризми (роздуття кров'яних судин, що може призвести до раптового розриву). Щодо вищих рівнів захворювання на серцевий напад або інсульт, то люди з ВІЛ, які мали діагноз COVID-19, такого ризику не мали.
Дослідники дійшли висновку, що серед людей з ВІЛ з діагнозом COVID-19 (навіть якщо COVID-19 не призвів до госпіталізації), людей, які одужують від COVID-19, повинні зосередити свою увагу саме на здоров'ї серцево-судинної системи. Важливо забезпечити, щоб люди з ВІЛ отримували вакцинацію від COVID-19 і не пропускали бустерних доз, оскільки такі люди вже мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань.
Кожна сьома людина в Амстердамській клініці ВІЛ має симптоми ПТСР
ПТСР виникає, коли людина пережила травматичну подію і не може належним чином опрацювати шок. Такі події можуть включати серйозні травми, хвороби або нещасні випадки; жорстоке поводження або сексуальне насильство; численні втрати; ізоляцію через стигматизацію або упередження; війну, політичне насильство або вимушену міграцію.
ПТСР може викликати спогади, кошмари, сильне почуття страху, нервозність та уникнення всього, що нагадує про подію.
Людей, які відвідують Амстердамський медичний центр, попросили пройти скринінг на ПТСР. З-поміж них 474 респонденти були переважно чоловіки (85%), які народилися в Нідерландах або інших країнах з високим рівнем доходу (79%) і мали невизначуване вірусне навантаження (99%).
Критеріям симптомів ПТСР відповідали 62 респонденти (13%). Це перевищує поширеність ПТСР серед загальної популяції (у глобальних опитуваннях — 4% людей, які пережили травматичну подію), і це можна порівняти з показниками в людей, хворих на рак (15%), людей з хронічними болями (10%) та ветеранів війни (14%).
Муді повідомив, що медичні працівники повинні розглянути можливість включення скринінгу на ПТСР у рутину клінічної допомоги для всіх людей з ВІЛ.
Більше ніж шестеро з кожних десяти мігрантів-геїв та бісексуальних чоловіків з ВІЛ, що живуть у Франції, набули ВІЛ уже в цій країні
Дослідженням GANYMEDE було охоплено 1159 геїв та бісексуальних чоловіків з ВІЛ, які отримували допомогу в Паризькому регіоні. Середній вік цих чоловіків становив 43 роки, і вони в середньому живуть у Франції вже 18 років і перебувають на ВІЛ-терапії протягом шести років.
Близько половини учасників були в змозі визначити, коли саме вони набули ВІЛ; для іншої половини дата була встановлена на основі медичних записів або оцінена з використанням кількості CD4.
Дослідники підрахували, що 62% учасників дослідження набули ВІЛ після прибуття до Франції, але це істотно варіювалося залежно від регіону походження. Переважна більшість чоловіків — з Північної Африки (85%), Азії та Океанії (73%) заразилися ВІЛ у Франції, але лише меншість (40%) цих чоловіків були з Південної Америки.
Для більшості чоловіків-мігрантів, які приїхали і не мали ВІЛ, ризик отримати його в перший рік у Франції був значно вищим, ніж у наступні роки. Особливо це поширено серед чоловіків з країн Африки на південь від Сахари: 25% тих, хто набув ВІЛ у Франції, заразилися у перший рік перебування, порівняно з 4,6%, які заразилися у 2-й — 5-й роки, та 3,9%, які заразилися у 6-й — 10-й роки. Аналогічним чином, чоловіки з Азії: 16% набули ВІЛ протягом першого року проживання порівняно з 6%, які заразилися протягом будь-якого з наступних дев'яти років.
Результати опитування учасників засвідчили виклики, з якими стикаються деякі іммігранти. Трохи менше ніж 50% заявили, що не вміли розмовляти французькою мовою після прибуття; майже 25% прибули як шукачі притулку або незареєстровані мігранти; 28% не мали жодного медичного страхування; 8% були бездомними протягом першого року у Франції; 27% були безробітними; і більша частина з них зазначили відсутність достатньої кількості грошей.
Переривчасте дозування подвійної терапії ВІЛ призводить до підвищення рівня лікарської невдачі
Автори дослідження раніше вже отримали перспективні результати, коли досліджували дозування потрійної медикаментозної терапії при прийомі п'ять і чотири дні поспіль на тиждень. Вони стверджують, що переривчасте дозування може зменшити побічні ефекти, фінансові витрати та буде більш зручним для людей з ВІЛ. Але деякі експерти з ВІЛ і далі продовжують піддавати критиці довгострокову стійкість та ризик розвитку резистентності до переривчастого дозування. Переривчасте дозування раніше ніколи не застосовувалося при подвійній терапії.
У період з червня 2021 року по січень 2022 року у дослідженні в декількох центрах лікування ВІЛ у Франції взяли участь 433 людини з ВІЛ. Щоб мати право на участь у дослідженні, учасники повинні були мати незмінно невизначуване вірусне навантаження протягом більше року та не мати резистентності до препаратів у подвійній схемі лікування.
Учасники були випадковим чином розподілені на дві групи: 219 осіб у групі переривчастого дозування (прийом ліків чотири дні поспіль на тиждень) та 214 осіб у групі щоденного прийому. 66% учасників отримували долутегравір плюс ламівудин (Dovato), 34% отримували долутегравір плюс рилпівірин (Juluca) і троє отримували дарунавір плюс ламівудин.
Один рік по тому, різниця у швидкості вірусної супресії між різними дозуваннями була незначною. Невизначуване вірусне навантаження трималося у 94,5% з тих, кому призначали переривчасте дозування, і у 96,3% з тих, хто приймав ліки щодня.
У групі переривчастого дозування було зареєстровано вісім випадків неефективності лікування; жодного такого випадку не було зареєстровано у групі щоденного дозування. Шість випадків були зареєстровано поміж тих, хто приймав долутегравір плюс ламівудин. У порівнянні з рилпівірином ламівудин має короткий період напіввиведення (час, протягом якого він залишається в організмі) та відносно низький бар'єр для резистентності (тобто, коли концентрація низька, вірус може швидко розвивати до нього резистентність).
З-поміж восьми учасників, які зазнали лікарської невдачі при переривчастому дозуванні, у чотирьох було виявлено резистентність до поточного лікування.
Ukrainian translation by 100% Life.